джміль
ДЖМІЛЬ, джмеля́, ч. Корисна як запильник комаха роду бджолиних з товстим мохнатим тільцем.
Найуспішніше конюшину запилюють джмелі і медоносні бджоли, які підвищують урожай конюшини в 2-3 рази (Бджільн., 1956, 34);
Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1956, 90);
*У порівн. А паничів.. Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть (Вовчок, І, 1955, 107).
◊ Джмелі́в слу́хати, зневажл. — бути в стані запаморочення.
Дав йому.. добре — довго буде джмелів слухати (Номис, 1864, № 3986);
Під джме́лем — напідпитку.
Боцман Верба, почуваючи себе під добрим джмелем, усе підливав капітанові Вульфу (Кучер, Голод, 1961, 294).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- джміль — джміль (335) —дзига; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- джміль — джміль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- джміль — [джм'іл'] джмеил'а, ор. джмеилем, м. (на) джмеил'у/джмеилев'і, мн. джмеил'і, джмеил'іў Орфоепічний словник української мови
- джміль — джмеля, ч. Корисна як запильник комаха роду бджолиних із товстим мохнатим тільцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- джміль — (джмеля) ч.; арм. Вертоліт. Балабін. Словник жарґонної лексики української мови
- джміль — джмелі́ гуду́ть у голові́ чиїй і без додатка, несхв. Хто-небудь перебуває в стані сп’яніння, запаморочення і т. ін. — Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М. Фразеологічний словник української мови
- джміль — Джміль, джмеля́, -ле́ві, -ле́м, -ме́лю! джмелі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- джміль — Джміль, -меля м. насѣк. Шмель. Bombus apis terrestris. джмелів слухати. Лежать отъ удара кулакомъ и пр. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986. см. чміль. Словник української мови Грінченка