дзбан
ДЗБАН, ДЖБАН, розм. ЖБАН, а, ч. Глекоподібний глиняний, дерев’яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін.
Принесли йому [Василеві] дзбан води, хліба і ще дечого до їди і, виходячи, замкнули за собою двері на ключ (Фр., І, 1955, 172);
За скляними дверцями [шафи] стояли чудернацькі пляшки та жбани (Н.-Лев., III, 1956, 15);
Мед налили в срібний старовинний дзбан (Бурл., О. Вересай, 1959, 73);
Підвеселились ми з дідом із того високого горластого джбана (Барв., Опов.., 1902, 180);
Косар виходить на стерню, бере джбан й знову йде до гнізда (Чендей, Вітер.., 1958, 144);
Розстелили дівчата килими, принесли високі жбани з виноградним прозорим вином (Ів., Вел. очі, 1956, 130);
*У порівн. Виріс [баклажан] тут, неначе жбан! (Стельмах, Живі огні, 1954, 35).
Значення в інших словниках
- дзбан — дзбан іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- дзбан — Джбан, жбан, ГЛЕК, глечик; дзбанок, джбанок. Словник синонімів Караванського
- дзбан — джбан, розм. жбан, -а, ч. Глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзбан — див. глечик Словник синонімів Вусика
- дзбан — ГЛЕК (висока кругла посудина, розширена донизу), ГЛЕ́ЧИК, ДЗБАН (ЗБАН розм.), ДЗБА́НОК (ЗБА́НОК розм.), ДЖБАН (ЖБАН розм.), ЖБА́НОК розм., ГЛАДИ́ШКА розм., КУ́ХВА заст., ГЛАДУ́ЩИК діал., ГЛАДУ́Н діал. Словник синонімів української мови
- дзбан — Дзбан, -ну м. = джбан. У мене грошів дзбан. Чуб. V. 920. Словник української мови Грінченка