дзвенькання
ДЗВЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. дзве́нькати і звуки, утворювані цією дією.
Десь здалека долинуло мелодійне дзвенькання, ніби дзвіночки тихо-тихо бриніли. То спускалися з гір отари (Ів., Вел. очі, 1956, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвенькання — дзве́нькання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- дзвенькання — -я, с., діал. Дія за знач. дзвенькати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови