1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дзвенькання

дзве́нькання

-я, с., діал.

Дія за знач. дзвенькати і звуки, утворювані цією дією.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвенькання — дзве́нькання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. дзвенькання — ДЗВЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. дзве́нькати і звуки, утворювані цією дією. Десь здалека долинуло мелодійне дзвенькання, ніби дзвіночки тихо-тихо бриніли. То спускалися з гір отари (Ів., Вел. очі, 1956, 70). Словник української мови в 11 томах