1. Словник української мови в 11 томах

дзвякнути

ДЗВЯ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до дзвя́кати.

От уже й сонечко сходить… дзвякнув дзвінок… (Вовчок, І, 1955, 33);

Двері знову не піддалися, лиш засув, який вільно ходив у пазах, дзвякнув (Коз., Сальвія, 1956, 77);

*Образно. Музиканти на хорах уже настроювали інструменти, щоб дзвякнути краков’як (Донч., III, 1956, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвякнути — дзвя́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дзвякнути — -ну, -неш, док. Однокр. до дзвякати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвякнути — Ну, -неш, док., див. дзенькнути. Словник сучасного українського сленгу
  4. дзвякнути — БРЯ́ЗНУТИ (задзвеніти з брязкотом), БРЯ́КНУТИ, ДЗВЯ́КНУТИ, ДЗО́РКНУТИ зах. Проценко примітив, що двері причинилися не так, як причиняються за в'язнем, — не грюкнув засув, не брязнули ключі (Д. Словник синонімів української мови
  5. дзвякнути — Дзвя́кнути, -ну, -кнеш, -кне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)