1. Словник української мови в 11 томах

дзюрком

ДЗЮРКО́М, присл., розм. Тонкою цівкою; струмком.

Засукав [Погодняк] рукава і почав гребти руками в намулі. Піт уже лився з нього дзюрком, коли він переконався, що це даремний труд (Галан, Гори.., 1956, 155);

Кров дзюрком побігла по підборіддю (Десняк, II, 1955, 452).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюрком — дзюрко́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. дзюрком — пр., струмком, цівкою, струменем; У ФР. джерелом. Словник синонімів Караванського
  3. дзюрком — присл., розм. Тонкою цівкою; струмком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дзюрком — Дзюрко́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дзюрком — Дзюрком нар. Струей. Уман. у. Вода біжить дзюрком. Словник української мови Грінченка