1. Словник української мови в 11 томах

дзявкання

ДЗЯ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. дзя́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Він минає ворота і під сміх та дзявкання собачки підходить до хатинки (Стельмах, II, 1962, 288);

*Образно. Стелеться голос трембіти, заглушаючи одноманітне дзявкання почорнілої дзвіниці (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзявкання — дзя́вкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дзявкання — -я, с. Дія за знач. дзявкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзявкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. дзявкання — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. дзявкання — Дзя́вкання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дзявкання — Дзявкання, -ня с. Лай щенка, тявканіе. Словник української мови Грінченка