дзявкання

ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. (маленького собаки, щеняти, лисиці); РЯ́ВКАННЯ, РЯ́ВКІТ (грубі, грізні); ГВАЛТУВА́ННЯ, ВАЛУВА́ННЯ (перев. багатьох собак — голосні й тривалі). Десь далеко загавкали собаки. Гавкання наближалося, бо в кожному дворі були свої пси (М. Томчаній); Карачун заходився довгим, здивованим і обуреним гавкотом (Ю. Смолич); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко); Ми проїхали добрих п'ять верст, поки побачили, врешті, село, що привітало нас серед темряви осяяними вікнами та гавкотнею собак (М. Коцюбинський); Вітер.. приніс здалеку собаче брехання (Н. Рибак); Собача брехня перервала їх річ (Панас Мирний); Ляск нагайок, свист, гукання! Кінське ржання, брех собачий! Сміх і гук мисливських сурем! Як то весело лунало (Леся Українка); Не боїться вовк собаки, але його звяги (М. Номис); Він минає ворота і під.. дзявкання собачки підходить до хатини (М. Стельмах); Враз піднявся страшенний дзявк (І. Франко); Дзвоник (собачка) з радісним дзявкотінням.. кинувся дівчині під ноги (В. Козаченко); Як проходили хлопці темними вулицями, озаду їх піднімалося неприязне валування (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзявкання — дзя́вкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дзявкання — -я, с. Дія за знач. дзявкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзявкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. дзявкання — Дзя́вкання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дзявкання — ДЗЯ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. дзя́вкати і звуки, утворювані цією дією. Він минає ворота і під сміх та дзявкання собачки підходить до хатинки (Стельмах, II, 1962, 288); *Образно. Стелеться голос трембіти, заглушаючи одноманітне дзявкання почорнілої дзвіниці (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 182). Словник української мови в 11 томах
  6. дзявкання — Дзявкання, -ня с. Лай щенка, тявканіе. Словник української мови Грінченка