дзявкотіння
ДЗЯВКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзявкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Дзвоник [собака] з радісним дзявкотінням, біло-рудим клубочком перекочуючись у високій траві, одразу кинувся дівчині під ноги (Коз., Сальвія, 1959, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзявкотіння — дзявкоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дзявкотіння — -я, с. Дія за знач. дзявкотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзявкотіння — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови