1. Словник української мови в 11 томах

дибитися

ДИ́БИТИСЯ, иться, недок. Ставати дибом; підноситися вгору.

Волосся почало дибитись (Сл. Гр.);

Дибивсь кінь баский Богдана (Нех., Сонце.., 1947, 7);

*Образно. Під ним [В. Чкаловим] шуміли гнівно океани і скаженіли, дибились льоди (Гонч., Вибр., 1959, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дибитися — ди́битися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дибитися — -иться, недок. Ставати дибом; підноситися вгору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дибитися — див. перечити Словник синонімів Вусика
  4. дибитися — НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — підніматися, ставати сторч), ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко), НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. дибитися — Дибитися, -биться безл. Становиться дыбомъ. Волосся почало дибитись. Словник української мови Грінченка