1. Словник української мови в 11 томах

дибка

ДИ́БКА, и, ж. Зменш. до ди́ба¹ 2.

Оришка весело оповідала Христі, кого і коли на стайні били, кого у дибки садили (Мирний, III, 1954, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дибка — ди́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дибка — I д`ибка-и, ж. Зменш. до диба I 2). II дибк`априсл. Сторч, стійма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дибка — Дибка, -ки ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. ум. отъ диби. --------------- Дибка нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392. Словник української мови Грінченка