1. Словник української мови Грінченка

дибка

Дибка, -ки

ж.

1) Ножка у стола.

2) Подставка подъ что-нибудь.

3) мн. ум. отъ диби.

---------------

Дибка

нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дибка — ди́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дибка — I д`ибка-и, ж. Зменш. до диба I 2). II дибк`априсл. Сторч, стійма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дибка — ДИ́БКА, и, ж. Зменш. до ди́ба¹ 2. Оришка весело оповідала Христі, кого і коли на стайні били, кого у дибки садили (Мирний, III, 1954, 335). Словник української мови в 11 томах