1. Словник української мови в 11 томах

дибки

ДИ́БКИ, бок, мн. Зменш. до ди́би.

◊ Ди́бки (на ди́бки) става́ти (зво́дитися і т. ін.) — те саме, що На диби́ става́ти (зво́дитися і т. ін.) ( див. ди́би).

Кінь звивається дибки, гарцює (Сенч., Опов., 1959, 377);

Їдуть вершники: почесна варта чи що б то? Під ними гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (Кол., На фронті.., 1959, 33);

Здоровезний пес рвався на цепу, дибки ставав, сікаючись до прибулих у двір (Іщук, Вербівчани, 1961, 425);

*Образно. Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник — перед хазяїном,.. все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Мирний, III, 1954, 186);

Здіймався.. вітер, туману вже не було, море ставало дибки, загрожуючи малим суднам (Донч., III, 1956, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дибки — ди́бки прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дибки — ДИБА пр., (ставати) цапа, дибом, сторч, сторчма, стійма, дубом, дуба, дубала, навдибки. Словник синонімів Караванського
  3. дибки — -бок, мн. Зменш. до диби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дибки — див. дибом Словник чужослів Павло Штепа
  5. дибки — ДИ́БКИ, присл. Сторч, стійма. Жеребці здибилися й так дибки й зійшлись (І. Білик); Прибігла кішка у двір, шерсть – дибки, із зелених очей червоні іскри сиплються (В. Дрозд); Пекельний гуркіт багатьох майже одноразових вибухів струсонув землю і, здавалося, поставив її дибки (Є. Доломан). Словник української мови у 20 томах
  6. дибки — див. сторчма; цапа Словник синонімів Вусика
  7. дибки — ста́ти (вста́ти) / става́ти (на) диби́. Не погодитися з чим-небудь, запротестувати. Тут стала на диби й Орися. Вона категорично відмовилася грати дівчину — подружку Оксани (Ірина Вільде); — Ти чого стаєш на диби? — спитався Олешко у Сластьона. Фразеологічний словник української мови
  8. дибки — СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм. Словник синонімів української мови
  9. дибки — Ди́бки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. дибки — I. Дибки нар. = дибка. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном. --------------- II. Дибки, дибоньки, дибуні, дибуночки, дибусі, дибусеньки О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). О. 1862. IX. 119. — стати, ходити. Словник української мови Грінченка