дивовина
ДИВОВИ́НА, и, ж., рідко. Те саме, що дивови́жа.
Чи се ж таки не диво, Та й не дивовина, Щоб по тижню мед, пиво Смоктала дівчина! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 178);
Захар у згоді мотнув чубатою головою, навіть посміхнувся, згадуючи дивовину (Горд., І, 1959. 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me