1. Словник української мови в 11 томах

дивоглядний

ДИВОГЛЯ́ДНИЙ, а, е, діал. Прикм. до дивогля́д.

Сплетене [коріння].. тягнулося дивоглядними перснями в глибінь лісу (Коб., І, 1956, 450);

Дивоглядне марево жарко струмує над степом (Донч., Дочка, 1950, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивоглядний — дивогля́дний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. дивоглядний — -а, -е, діал. Прикм. до дивогляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дивоглядний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  4. дивоглядний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. дивоглядний — Дивогля́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дивоглядний — Дивоглядний, -а, -е = дивовижний. Величезний, дивоглядний замок ся простер. Млак. 68. Словник української мови Грінченка