1. Словник української мови в 11 томах

диктовий

ДИ́КТОВИЙ, а, е. Прикм. до дикт;

// Зробл. з дикту.

На рівній галявині стояв диктовий столик (Кучер, Чорноморці, 1956, 439).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диктовий — ди́ктовий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. диктовий — -а, -е. Прикм. до дикт. || Зробл. з дикту. Великий тлумачний словник сучасної мови