диктовка
ДИКТО́ВКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що диктува́ння.
— Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда (Гончар, І, 1954, 309);
Улюбленець генерального писаря, писар Пшеничний, з ранку до вечора гнув спину, писав під диктовку гетьмана або Виговського (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 19).
◊ Під дикто́вку чию — під впливом кого-небудь, за наказом когось.
2. Те саме, що дикта́нт.
А Рома який молодець! Пише без помилок диктовки! (Коцюб., III, 1956, 408);
— От що, діти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати (Вишня, II, 1956, 286).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диктовка — дикто́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- диктовка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що диктування. Під диктовку чию — під впливом кого-небудь, за наказом когось. 2》 Те саме, що диктант. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диктовка — Проказ Словник чужослів Павло Штепа
- диктовка — під дикто́вку чию. Не з власної волі, за чиєюсь настановою, вказівкою. Офіцерський денщик був у найближчих стосунках з польовою кухнею, дуже радо крутився біля котла і під диктовку свого хазяїна подавав страви на стіл, немов у ресторані (З журналу)... Фразеологічний словник української мови