диктовка

під дикто́вку чию. Не з власної волі, за чиєюсь настановою, вказівкою. Офіцерський денщик був у найближчих стосунках з польовою кухнею, дуже радо крутився біля котла і під диктовку свого хазяїна подавав страви на стіл, немов у ресторані (З журналу); // чого. Керуючись чим-небудь. В той момент він справді не думав про себе особисто — житиме чи ні. Він діяв під диктовку прекрасного почуття, що направляло і спрямовувало його кожен крок (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диктовка — дикто́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. диктовка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що диктування. Під диктовку чию — під впливом кого-небудь, за наказом когось. 2》 Те саме, що диктант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диктовка — Проказ Словник чужослів Павло Штепа
  4. диктовка — ДИКТО́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що диктува́ння. — Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда (Гончар, І, 1954, 309); Улюбленець генерального писаря, писар Пшеничний, з ранку до вечора гнув спину... Словник української мови в 11 томах