1. Словник української мови в 11 томах

дикувато

ДИКУВА́ТО. Присл. до дикува́тий.

З кутків на гостей дикувато світили очима чорні, замурзані діти (Гончар, І, 1954, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикувато — дикува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дикувато — Присл. до дикуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови