дикуватий
ДИКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи дикий.
Той погляд пропікав наскрізь: було в дідових очах і щось.. розумне, і щось дикувате (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5);
Навчив [Вася] дикувате пташеня усяким штуковинам (Ковінька, Кутя.., 1960, 28);
Віра була жвавіша, кмітливіша, ніж соромлива, дикувата Ліза (Руд., Вітер.., 1958, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me