1. Словник української мови в 11 томах

димок

ДИМО́К, мку́, ч. Зменш.-пестл. до дим 1.

З димарів димок завився, Мир увесь заворушився (Щог., Поезії, 1958, 181);

Дим-димок од машин, мов дівочі літа… (Тич., І, 1957, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димок — димо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. димок — -мку, ч. Зменш.-пестл. до дим 1). Великий тлумачний словник сучасної мови