диміти
ДИМІ́ТИ див. дими́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диміти — димі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- диміти — див. димити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диміти — Як не димить, то і не горить. Без праці і невигод нічого не досягнеш. Приповідки або українсько-народня філософія
- диміти — Ію, -ієш, недок. Тікати, йти геть. Кажу їй «димієм», прощаюся з присутніми (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- диміти — див. горіти; палити Словник синонімів Вусика
- диміти — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
- диміти — Димі́ти, -млю́, -ми́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- диміти — Диміти, -млю, -миш гл. Дымить, испускать дымъ. Словник української мови Грінченка