диміти

ДИМІ́ТИ див. дими́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диміти — димі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. диміти — див. димити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диміти — Як не димить, то і не горить. Без праці і невигод нічого не досягнеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. диміти — Ію, -ієш, недок. Тікати, йти геть. Кажу їй «димієм», прощаюся з присутніми (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  5. диміти — див. горіти; палити Словник синонімів Вусика
  6. диміти — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
  7. диміти — Димі́ти, -млю́, -ми́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. диміти — Диміти, -млю, -миш гл. Дымить, испускать дымъ. Словник української мови Грінченка