1. Словник української мови в 11 томах

динаміт

ДИНАМІ́Т, у, ч. Вибухова речовина сильної руйнівної і дробильної дії — суміш нітрогліцерину з розчиненою в ньому нітроцелюлозою.

Почувся страшенний лускіт кам’яної стіни, розірваної динамітом (Фр., VIII, 1952, 415);

Мірошниченко, не вагаючись, підпалив шнур біля самого динаміту. Міст полетів у повітря (Панч, В дорозі, 1959, 254);

*Образно. У кожному слові — отрута і вибухи, У літері кожній динаміту гора (Еллан, І, 1958, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. динаміт — динамі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. динаміт — -у, ч. Вибухова речовина сильної руйнівної дії – суміш нітрогліцерину з розчиненою в ньому нітроцелюлозою; тринітротолуол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. динаміт — динамі́т (франц. dynamite, від грец. δυναμις – сила) вибухова речовина, яку застосовують у військовій і гірничій справі. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. динаміт — Динамі́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)