1. Словник української мови в 11 томах

диспонувати

ДИСПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

1. У капіталістичних країнах — розпоряджатися вільними сумами, які є на рахунках у кореспондентів банку або у комісіонерів.

2. перен. Зловживати владою, владно розпоряджатися.

— Як то, як бог дасть?.. Що тут бог має диспонувати, де моя повна власть і сила? (Фр., VIII, 1952, 41);

Гестапо диспонувало згодою турецького мільйонера на співробітництво (Загреб., Європа 45, 1959, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспонувати — Диспонува́ти: — розпоряджатись (мати щось у своєму розпорядженні) [48] — розпоряджатися [20;22;VII;XX] Диспонуючи «Зорею», тов. ім. Шевченка повинно було поперед всього прояснити собі, чия власність «Зоря», і умовлятись о ню попереду з Партицьким, a resp. зо мною, котрому вона зістала дарована [XX] Словник з творів Івана Франка
  2. диспонувати — диспонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. диспонувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 Розпоряджатися вільними сумами, які є на рахунках у кореспондентів банку або в комісіонерів. 2》 перен. Зловживати владою, владно розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. диспонувати — Господарювати, господарити, загосподарювати, загосподарити, догосподарювати, догосподарити, нагосподарювати, нагосподарити, погосподарювати, погосподарити, прогосподарювати, прогосподарити, заряджувати, зарядити, позаряджувати, напоряджати, напорядити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. диспонувати — диспонувати (диспоновати) розпоряджатися, розміщувати Словник застарілих та маловживаних слів