1. Словник української мови в 11 томах

диспропорція

ДИСПРОПО́РЦІЯ, ї, ж. Невідповідність між складовими частинами цілого, відсутність пропорційності; непропорційність.

— Він [В. Стефаник] відчував якусь велику диспропорцію між тою невеличкою.. кількістю новел, які написані ним, і тим тривким місцем, яке він придбав уже в літературі (Письмен. зблизька, 1958, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспропорція — диспропо́рція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. диспропорція — -ї, ж. Невідповідність між складовими частинами цілого, відсутність пропорційності; непропорційність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диспропорція — Неспівмірність Словник чужослів Павло Штепа
  4. диспропорція — диспропо́рція (від дис... і пропорція) несумісність, невідповідність частин чого-небудь, відсутність пропорційності. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. диспропорція — Диспропо́рція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. диспропорція — рос. диспропорция (англ. disproportion) — несумісність, невідповідність частин, відсутність пропорційності в цілому об'єкті, окремих підрозділах економіки. Eкономічна енциклопедія
  7. диспропорція — (грец., лат.) 1. Відверте порушення пропорцій. 2. Відсутність пропорційності, злагодженості між частинами будівлі або між спорудами. Архітектура і монументальне мистецтво