дистрофік
ДИСТРО́ФІК, а, ч., розм. Хворий на дистрофію.
*Образно. Я віддаю на суд свої творіння Не вам, дистрофікам людських чуттів, а тим, Душею чистим, серцем молодим, Що не згинаються у бурях і турботі (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 95).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me