дистрофік

ДИСТРО́ФІК, а, ч., розм. Хворий на дистрофію.

*Образно. Я віддаю на суд свої творіння Не вам, дистрофікам людських чуттів, а тим, Душею чистим, серцем молодим, Що не згинаються у бурях і турботі (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дистрофік — дистро́фік іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дистрофік — -а, ч., розм. Хворий на дистрофію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дистрофік — див. худий Словник синонімів Вусика