дихатися

ДИ́ХАТИСЯ, ди́хається і ди́шеться недок., безос., кому, чому, у сполуч. з присл. легко, гарно і т. ін. Про процес дихання.

Вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси.. та вільного пахучого повітря. Вам легко дишеться, легко живеться (Мирний, IV, 1955, 311);

Як гарно дихається — п’єш повітря, мов тепле молоко (Коцюб., І, 1955, 410);

Широчінь кругом, і легко дихається грудям (Тич., II, 1957, 31);

*Образно. [Зінька:] Яким вітром на неї [свекруху] повіє, таким вона й диха.. А тобі ж як дихається? (Кроп., II, 1958, 21).