дияволка
ДИЯ́ВОЛКА, и, ДИЯВОЛИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до дия́вол.
Лукія не дияволиця, ..але нечистий, напевне, її каламутить (Донч., III, 1956, 134).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дияволка — дия́волка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- дияволка — -и, дияволиця, -і. Жін. до диявол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дияволка — ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С. Словник синонімів української мови