длявий

ДЛЯ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Який здійснюється повільно, без поспішності.

Лінивою, длявою ходою підступив він до Яся і привітався до його якось ніби знехотя й не дуже радо (Н.-Лев., І, 1956, 168);

// Повільний, забарний (про людину).

Той загайко ближче до них, звісна річ, не підходив, але бачив, що обидва мовчать, і серце длявому чепчикові мліло від радості (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249).