для

ДЛЯ, прийм., з род. в.

1. Указує на особу, предмет і т. ін., заради яких що-небудь здійснюється, відбувається, яким що-небудь призначається.

— Слухай, козаче, пісню русалки, — То ж я для тебе співаю! (Л. Укр., І, 1951, 329);

Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди (Сим., Земне тяжіння, 1964, 10);

// Указує на призначення предмета.

Любов несе в руках невелике пуделко і стирочку, Орест — гіпсову головку і дошку для малювання (Л. Укр., II, 1951, 35);

Хата ділиться сіньми на дві половини: в одній — направо від вхідних дверей жиє [живе] сторож, а наліво — світлиця для туристів (Коцюб., III, 1956, 45).

2. Указує, з якою метою здійснюється, відбувається що-небудь.

Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював І любим діткам для потіхи Химерну вигадку дістав (Гл., Вибр., 1957, 281);

Для більшої певності він понюхав корінці, але вони мали звичайний дух (Коцюб., І, 1955, 212).

3. Указує на особу, предмет, яких стосується названа обставина, якість і т. ін.

Сиділи, руки поскладавши, Для них все празники були (Котл., І, 1952, 149);

О, не забуду я тих днів на чужині! Чужої й рідної для мене хати, Де часто так доводилось мені Пекучу, гірку правду вислухати (Л. Укр., І, 1951, 109).

4. рідко. Указує на причину якоїсь дії.

Для першої стрічі з панною Устею він їй дарує оці квіти (Коцюб., II, 1955, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. для — Тут: до [XIX] Пошанування для життя співгромадян, для їх особистої власності, почуття свого обов'язку, любов для своєї родини,— всі ті привички та чуття, що суть основою суспільного життя і тепер можуть уважатися вродженими чоловікові... Словник з творів Івана Франка
  2. для — Коли доречні в тексті прийменники для, задля, на, про, під, до, по, за, з? “У кутку кімнати стояла шафа для одежі”; “Ось тобі портфель для книжок”, – часом чуємо і навіть читаємо в художній літературі. Чи правильно це?... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. для — для прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. для — Для, задля, на, про, під, до «У кутку кімнати стояла шафа для одежі»; «Це тобі торбинка для книжок», — часом чуємо з уст і навіть читаємо в художній літературі. Чи це правильно? Ні, треба: «стояла шафа на одежу», «торбинка на книжки». Чому?... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. для — прийм., з род. в. 1》 Указує на особу, предмет і т. ін., заради яких що-небудь здійснюється, відбувається, яким що-небудь призначається. || Указує на призначення предмета. 2》 Указує, з якою метою здійснюється, відбувається що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. для — Задля, до Словник чужослів Павло Штепа
  7. для — Із-за, через, з причини. Словник застарілих та маловживаних слів
  8. для — Для пред. 1) Для. Любисточок — для дівочок, василечки для пахощей, а м'яточка — для любощів. Мет. 311. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Ном. № 4721. Для малого манастиря, мала й милостина. Ном. № 4537. 2) По. Словник української мови Грінченка