дляти
ДЛЯ́ТИ, для́ю, для́єш, недок., розм., рідко. Не поспішати робити що-небудь; затягувати.
Тож вони, не длявши справи, обдивилися місто, постояли трохи перед Будинком промисловості і вже тоді подалися на вокзал (Мик., II, 1957, 394).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me