1. Словник української мови в 11 томах

дмух

ДМУХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухну́ти.

Нараз отямилась [Зінька], і перше, що в голову їй — лампу — дмух. Темно в хаті (Головко, II, 1957, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дмух — дмух вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. дмух — виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухнути. Великий тлумачний словник сучасної мови