1. Словник української мови в 11 томах

добренний

ДОБРЕ́ННИЙ, а, е, розм. Дуже добрий.

У батюшки.. добренна патериця з срібною головкою (Україна.., І, 1960, 167);

— А й земля ж тут добренна! — чорнозем, аж масний (Головко, II, 1957, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добренний — добре́нний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. добренний — -а, -е. Дуже добрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добренний — див. Добрий; добротний Словник синонімів Вусика
  4. добренний — ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ), ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ), ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПОРЯ́ДНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. добренний — Добре́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. добренний — Добрезний, добренний, -а, -е Очень добрый, хорошій, очень вкусный и пр. см. добрий. Така добренна патериця з срібною головкою. Мнж. 107. Словник української мови Грінченка