добродіяння
ДОБРОДІЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. доброді́яти, а також те, що є її наслідком.
— Я міг би допомогти вам, — запропонував свої послуги отець Михаїл. — Обов’язок отця спонукав мене до такого добродіяння (Юхвід, Оля, 1959, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добродіяння — добродія́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- добродіяння — -я, с., розм. Дія за знач. добродіяти, а також те, що є її наслідком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- добродіяння — ДОБРОЧИ́ННІСТЬ (надання допомоги, перев. матеріальної, бідним людям, соціально не захищеним групам населення), ДОБРОДІ́ЙНІСТЬ, ФІЛАНТРО́ПІЯ, ДОБРОДІЯ́ННЯ розм., БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ розм., БЛАГОДІ́ЙНИЦТВО розм. Словник синонімів української мови