1. Словник української мови в 11 томах

доброзвичайний

ДОБРОЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. Цілком пристойний, нормальний.

Хоч було в неї багато поклонників, ні разу не вийшла за межі самих лише доброзвичайних взаємин (Грим., Незакінч. роман, 1962, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброзвичайний — доброзвича́йний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. доброзвичайний — Пристойний, добропристойний, добропорядний, позитивний, добрий, з. звичайний; У КР. етичний; пор. ДОБРОЧЕСНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. доброзвичайний — -а, -е, заст. Цілком пристойний, нормальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доброзвичайний — див. вихований Словник синонімів Вусика