1. Словник української мови в 11 томах

доброчинний

ДОБРОЧИ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доброді́йний 2.

Послухавсь товариш і ліг, і натруджене тіло і душу сон доброчинний в ту ж саму хвилю міцно обняв (Дн. Чайка, Тв., 1960, 156);

Містер Багге, як завжди,— лагідний, доброзичливий, доброчинний (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброчинний — доброчи́нний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. доброчинний — див. ДОБРОДІЙНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. доброчинний — -а, -е, рідко. Те саме, що добродійний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доброчинний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. доброчинний — КО́РИ́СНИЙ (який дає добрі наслідки, здатний приносити користь); НЕБЕЗКОРИ́СНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм. (який дає певну користь); ДО́БРИЙ, ДОБРОДІ́ЙНИЙ, БЛАГОДІ́ЙНИЙ, ДОБРОЧИ́ННИЙ, БЛАГОТВО́РНИЙ (в основі якого лежить бажання добра комусь... Словник синонімів української мови
  6. доброчинний — Доброчи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. доброчинний — Доброчинний, -а, -е Благодѣльный, благотворительный. Словник української мови Грінченка