доброчинний
КО́РИ́СНИЙ (який дає добрі наслідки, здатний приносити користь); НЕБЕЗКОРИ́СНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм. (який дає певну користь); ДО́БРИЙ, ДОБРОДІ́ЙНИЙ, БЛАГОДІ́ЙНИЙ, ДОБРОЧИ́ННИЙ, БЛАГОТВО́РНИЙ (в основі якого лежить бажання добра комусь; який робить добрий вплив). Душа Ольги світлішала в дружбі, корисній праці (О. Копиленко); Якби його було вчити замолоду.., який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (М. Коцюбинський); Треба слухати доброї ради (М. Коцюбинський); Під благодійним сонячним промінням підводились прибиті дощем жита (Н. Рибак); Послухавсь товариш і ліг, і натруджене тіло і душу сон доброчинний в ту же саму хвилю міцно обняв (Дніпрова Чайка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброчинний — доброчи́нний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- доброчинний — див. ДОБРОДІЙНИЙ. Словник синонімів Караванського
- доброчинний — -а, -е, рідко. Те саме, що добродійний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- доброчинний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- доброчинний — Доброчи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доброчинний — ДОБРОЧИ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доброді́йний 2. Послухавсь товариш і ліг, і натруджене тіло і душу сон доброчинний в ту ж саму хвилю міцно обняв (Дн. Чайка, Тв., 1960, 156); Містер Багге, як завжди,— лагідний, доброзичливий, доброчинний (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 289). Словник української мови в 11 томах
- доброчинний — Доброчинний, -а, -е Благодѣльный, благотворительный. Словник української мови Грінченка