1. Словник української мови в 11 томах

добрящий

ДОБРЯ́ЩИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що добря́чий.

— Я радію серцем, що справді ти така добряща людина, як я про тебе думав (Барв., Опов.., 1902, 164);

Там далі — вози добрящі, кінські й чумацькі, обіддя міцне, чудове, колеса (Н.-Лев., І, 1956, 58);

— Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, — промовив сусід (Вас., II, 1959, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добрящий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що добрячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. добрящий — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. добрящий — Добрящий, -а, -е = добрячий. Що за добрящі колеса. Левиц. Пов. 195. Словник української мови Грінченка