добрість

ДО́БРІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. до́брий 1.

Добрість і тихість вдачі світились в її ясних оченятах (Н.-Лев., І, 1956, 620);

І стільки добрості було в бабусиному тоні, що Янек голосно розридався (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54);

Жовте, безкровне обличчя його рум’яніло, в очах проступала добрість (Логв., Літа.., 1960, 49);

// Чуйне, дружнє ставлення.

— Спасибі ж вам, товариші, за вашу добрість, за вашу послугу (Вас., II, 1959, 173);

Я не смію запідозрити інших причин їхньої добрості до мене (Ю. Янов., II, 1958, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

добрість — до́брість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
добрість — Доброта, добросердя, чуйність, привітність, ласка, приязнь, прихильність; У ФР. послуга <н. зроби добрість!>. Словник синонімів Караванського
добрість — -рості, ж. Властивість за знач. добрий 1). || Чуйне, дружнє ставлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
добрість — див. доброта Словник синонімів Вусика
добрість — I. ЛА́СКА (співчутливе, привітне, доброзичливе ставлення до кого-небудь), ЛАСКА́ВІСТЬ, ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ, ДОБРОТА́, ДО́БРІСТЬ, ЗИЧЛИ́ВІСТЬ, ТЕПЛОТА́, ТЕПЛО́, ТЕПЛІ́НЬ розм., ЖА́ЛУВАННЯ розм. Словник синонімів української мови
добрість — До́брість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
добрість — Добрість, -рости ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. Н. Вол. у. мати добрість. Быть добрымъ. Словник української мови Грінченка