1. Словник української мови Грінченка

добрість

Добрість, -рости

ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. Н. Вол. у. мати добрість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. у добрості жити з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. Н. Вол. у. по добрости. Добромъ. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добрість — до́брість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. добрість — Доброта, добросердя, чуйність, привітність, ласка, приязнь, прихильність; У ФР. послуга <н. зроби добрість!>. Словник синонімів Караванського
  3. добрість — -рості, ж. Властивість за знач. добрий 1). || Чуйне, дружнє ставлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. добрість — див. доброта Словник синонімів Вусика
  5. добрість — I. ЛА́СКА (співчутливе, привітне, доброзичливе ставлення до кого-небудь), ЛАСКА́ВІСТЬ, ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ, ДОБРОТА́, ДО́БРІСТЬ, ЗИЧЛИ́ВІСТЬ, ТЕПЛОТА́, ТЕПЛО́, ТЕПЛІ́НЬ розм., ЖА́ЛУВАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. добрість — До́брість, -рости, -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. добрість — ДО́БРІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. до́брий 1. Добрість і тихість вдачі світились в її ясних оченятах (Н.-Лев., І, 1956, 620); І стільки добрості було в бабусиному тоні, що Янек голосно розридався (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54); Жовте... Словник української мови в 11 томах