1. Словник української мови в 11 томах

добріти

ДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Ставати, робитися добрим (у 1 знач.).

Старий не раз добрів і хвилювався, згадуючи сина і дружину (Стельмах, І, 1962, 404).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добріти — добрі́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. добріти — [доубр’ітие] -р'ійу, -р'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  3. добріти — -ію, -ієш, недок., розм. Ставати, робитися добрим (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. добріти — ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М'Я́КШАТИ, М'Я́КНУТИ, ОБМ'ЯКА́ТИ розм., ДОБРІ́ТИ розм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. добріти — Добрі́ти, -рі́ю, -єш гл. Становиться добрымъ, добрѣть. Словник української мови Грінченка