1. Словник української мови в 11 томах

добудитися

ДОБУДИ́ТИСЯ, уджу́ся, у́дишся, док., перех., розм. Розбудити не відразу, а після певних зусиль.

Лінивого не добудишся, як мертвого не докличешся (Укр.. присл.., 1955, 201);

— Оце я будила, будила свого старого, та й не добудилась (Н.-Лев., III, 1956, 20);

Під тином.. попримощувалися жінки і тепер не можуть добудитись дітей, які сплять на приполах кожухів (Стельмах, Хліб.., 1959, 406).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добудитися — добуди́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. добудитися — [добудитиес'а] -уджус'а, доубудиес':а, доубудиец':а, доубуд'ац':а; нак. -дис'а, -д'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. добудитися — -уджуся, -удишся, док., перех., розм. Розбудити не відразу, а після певних зусиль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. добудитися — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. добудитися — Добудитися, -жуся, -дишся гл. Добудиться. Сонливого добудишся, лінивого дошлешся. Ном. № 10842. Словник української мови Грінченка