добудовник
ДОБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця.
Ідучи назустріч Першотравню, бригади монтажників, електрозварників, добудовників [на «Ленінській кузні»] закінчують останні роботи на кількох океанських риболовецьких траулерах (Веч. Київ, 15.ІУ 1968, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добудовник — добудо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- добудовник — -а, ч. Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця. Великий тлумачний словник сучасної мови