добіла
ДОБІ́ЛА, присл., рідко.
1. До білого кольору.
Над усім стовбичив у прекумедній поставі добіла виварений.. кістяк (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 496).
2. До білого жару.
Розпекли добіла дріт — Очі вмив гарячий піт… (Мал., II, 1956, 237).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me