довгов’язий
ДОВГОВ’Я́ЗИЙ, а, е, розм.
1. З довгою шиєю; довгошиїй.
2. Те саме, що довготеле́сий.
Довгов’язий німецький офіцер з сухим носом стояв уже за столом (Панч, В дорозі, 1959, 116).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довгов’язий — Довгов’я́зий, -за, -зе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)