1. Словник української мови в 11 томах

довгогривий

ДОВГОГРИ́ВИЙ, а, е. З довгою гривою.

На паші коні довгогриві, Біду зачувши, сумно ржуть… (Граб., II, 1959, 248);

Хлопець ходить між довгогривих киргизьких коней (Донч., І, 1956, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгогривий — довгогри́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довгогривий — -а, -е. З довгою гривою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довгогривий — див. довгий Словник синонімів Вусика
  4. довгогривий — Довгогривий, -а, -е Долгогривый. Сідлай мені, пан кошовий, коня мого довгогривого. К. Досв. 181. Словник української мови Грінченка