1. Словник української мови в 11 томах

довгодзьобий

ДОВГОДЗЬО́БИЙ, а, е. З довгим дзьобом.

Пострибає [одуд] до криниці, Підлетить, сіда на зруб. Довгодзьобий та строкатий, На голівці в нього чуб (Біл., Пташ. голоси, 1956, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгодзьобий — довгодзьо́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довгодзьобий — -а, -е. З довгим дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови