довгорукий
ДОВГОРУ́КИЙ, а, е. З довгими руками.
В кутку підпирав стіни високий Семен Мажуга, з запалими грудьми та довгорукий, весь як складаний ножик (Коцюб., II, 1955, 44);
Алієв, високий і сухий, довготелесий, довгорукий, промовляв, як завжди, вдумливо, повільно (Донч., II, 1956, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Довгорукий — Довгору́кий прізвище Орфографічний словник української мови
- довгорукий — -а, -е. З довгими руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довгорукий — див. довгий Словник синонімів Вусика