доведення
ДОВЕ́ДЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. дове́сти, дово́дити.
Під час німецької буржуазної революції Маркс вважав за основне завдання пролетаріату — доведення революції до кінця, завоювання керівної ролі пролетаріатом.. (Ленін, 12, 1949, 337);
Спочатку притирання провадять пастою, виготовленою з крупнозернистого порошку, а потім — з дрібнозернистого; остаточне притирання — доведення — провадять зовсім без порошку (Автомоб., 1957, 339).
2. Логічна форма встановлення істинності будь-якого судження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доведення — дове́дення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- доведення — -я, с. 1》 Дія за знач. довести, доводити. 2》 Логічна форма встановлення істинності будь-якого судження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доведення — ДОВЕДЕННЯ, доказ — логічна форма встановлення істинності тієї чи іншої думки на основі знань, істинність яких безсумнівна. В Д. розрізняють тезу — судження, істинність якого треба довести; аргументи — судження... Філософський енциклопедичний словник