1. Словник української мови в 11 томах

довідковий

ДОВІДКО́ВИЙ, а, е. Признач. для одержання і давання довідок.

[Іваненко:] Так це ж просте діло. У довідковому бюро зразу скажуть (Корн., II, 1955, 279);

Велику бібліографічну допомогу читачам, що цікавляться питаннями техніки, подають довідкові бібліографічні видання з технічної літератури (Наука.., 8, 1958, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довідковий — довідко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довідковий — [дов'ідковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. довідковий — -а, -е. Признач. для одержання і давання довідок. Великий тлумачний словник сучасної мови